.jpeg)
Збираючи матеріал для цієї статті, я натрапила на досить агресивне твердження, що книгарні та бібліотеки (особливо бібліотеки) мають утримуватись від святкового декорування, адже туди приходять люди різних віросповідань, і їх може образити таке відверте нав’язування традицій титульної релігії.
Однак, серед справжніх, живих людей, з якими я спілкуюся щодня, я поки що не зустрічала жодного іудея чи мусульманина, що почувався б ображеним через різдвяну метушню та вертепи.
А бібліотеки та книгарні, як на мене, взагалі посідають особливе місце у культурі. Вони не лише мають право, але й повинні підтримувати й популяризувати традиції своєї країни. І їм ніхто не може заборонити хоч щодня міняти декорації та влаштовувати тематичні стенди, присвячені святам усіх народів чи релігій. Це було б навіть здорово, якби хтось займався такою просвітницькою та краєзнавчою діяльністю.
Втім, повернімося до Різдва та книгарень. Надивившись ідей в глобальній мережі, я вирішила подивитися, що відбувається у нас. Звісно, дослідження не могло вийти репрезентативним, зважаючи на війну та обмежений ресурс. Тож я просто прогулялася з донечками по Подолу, де концентрація книгарень найбільша. Дощ та повітряна тривога намагалися все зіпсувати, але результат був вартий наших зусиль.
Маршрут почався з книгарні-кав’ярні Старого Лева. Там роль ялинки виконував кактус, поруч з яким примостився кумедний гном. Зате було безліч яскравих сувенірів та листівок. А від полиць з дитячими книжками ми не змогли піти з пустими руками.
«Книгарня Є» зустріла нас різдвяним віночком на дверях та темрявою. Планове відключення, як ви правильно здогадалися. Через брак освітлення фотографії вийшли не дуже якісні, але святкова атмосфера відчувалася. Ялиночки, гном з ліхтариком, а головне – тематичні підбірки книжок. Виявляється, у нас дуууууже багато книжок про Різдво, як українських, так і перекладних. Неймовірно гарно ілюстровані, на різний вік. В них залипаєш і хочеш купити все. Проте, термінали без електрики працювати не хотіли, а готівки в мене було зовсім мало.
Ще кілька сотень метрів під дощем – і ми потрапили в казку. В «Книжковому Леві» яскраво світилися вітрини, всередині було тепло, запаморочливо пахло свіжою випічкою та кавою. Живі пуансетії одразу приковують погляд. Соснові гілки прикрашені сплетеними з соломи дзвіночками та янголами. На підвіконнях – гордовиті, але такі золотисто-сонячні дідухи.
Співвласниця книгарні Іванна Лішневець розповіла, що вибір саме українського автентичного декору був свідомим і важливим: «Ми довго шукали гарних майстрів, знайшли на Волині, батьківщині традиції соломоплетіння. До речі, вона відноситься до нематеріальної культурної спадщини України. Серед майстринь, роботи яких у нас представлені, Інна Чонка з м.Ковель та Марія Кравчук, Заслужений майстер народної творчості України, с.Туличів. Павучків для нас зробила майстриня з Києва Поліна Хорошун. У нас це виставка-продаж, теж важливий для нас момент. Хотілося, щоб наші гості могли принести до своїх осель частку тепла від нас».
На ліжнику в дерев’яній коробці – особлива знахідка. Це скляні іграшки, знайдені у с. Клавдієво Тарасове, на Фабриці ялинкових прикрас. «Рукавичка, маяк, вагончик – вони для нас і про літературу. Бо казки, Крісті і навіть Вірджинія Вулф», – каже Іванна.
Чи варто казати, що ми провели в гостях у «Книжкового Лева» дуже багато часу? Молодша донька встигла прочитати про малюка Санту і якісь комікси. Старша довго вагалася, але дещо таки обрала для себе.
До бібліотеки ми того дня так і не потрапили. Зате зробили собі класні подарунки «під ялиночку» і отримали приємні враження. Тепер читаємо нові книжки, а вам пропонуємо ще одну подорож передсвятковими книгарнями та бібліотеками, фотографії яких мені у великій кількості запропонував інтернет. І повірте, це ще далеко не всі ідеї!
